Ю Сафронов - Уламок зiрки (на украинском языке) Страница 3

Вiн не побоявся висунути нової смiливої гiпотези про походження й розвиток небесних тiл та систем за рахунок безперервного процесу перетворення свiтла в речовину й навпаки.

У мiжзоряному просторi зустрiчаються поодинокi атоми речовини. Можливо, саме на них, як на центрах кристалiзацiї, й вiдбувається перетворення фотонiв на речовину? Може, рiк за роком, тисячолiття за тисячолiттями, мiльярди лiт пiдряд триває цей дивовижний процес. Iз свiтла утворюються туманностi, що потiм згущуються, перетворюються на зорi, притягують до себе сусiднi туманностi, створюють з них планети й крутяться разом з ними у вiчному танку, без якого немислима сама матерiя.

Ви спитаєте: "А звiдки у мiжзоряному просторi беруться тi поодинокi атоми речовини, якi виступають потiм центрами кристалiзацiї свiтла?". Окремi атоми завжди наявнi у мiжзоряному просторi. Так за даними голландського фiзика Ван де Хюдста з ядра нашої Галактики вiдбувається потужне витiкання атомiв водню зi швидкiстю близько п'ятдесяти кiлометрiв на секунду. Потужнiсть витiкання така, що за мiльйони рокiв в усiх напрямках може бути викинута маса близько сотень тисяч мас Сонця. Одне тiльки наше Сонце за добу зменшує свою масу за рахунок випромiнювання на триста шiстдесят мiльярдiв тонн!

Отже, лише в нашiй Галактицi щодоби перетворюється на речовину енергiя, еквiвалентна мiльярдам тонн зоряної речовини...

На багато якi роздуми наводить лист цiєї вдумливої людини, котра, перш нiж написати його, напевне прочитати немало книжок.