Владимир Винниченко - Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке) Страница 6

Снiжинка (раптом ненатурально регоче). Ха-ха-ха! А ви й повiрили, що я вас люблю? Невже повiрили? Правда?

Корнiй (просто). Повiрив.

Снiжинка. Ха-ха-ха! Одначе, самовпевнений же ви! Як легко повiрили. Та за що ж би я вас любила? Га? Ха-ха-ха! Ах ви, простодушний Медведю! Чистий Мед-вiдь - так i повiрив... Ха-ха-ха! О, голубе, щоб Снiжинка полюбила, треба щось для того мати, треба щось Снiжинцi за те дати. Бачите Янсона? Ану, спитайте його, що йому дала Снiжинка за те, що вiн да ? Ану! О, Янсон розумi  красу, навiть красу страждання... Ха-ха-ха! А вiн так одразу й повiрив... I навiть просить не говорити про це. Думкою боїтьс зрадити. Ха-ха-ха!

Корнiй. Значить, помилився... Ви досить щиро говорили. Ну, помилився...

В цей мент чу ться дзвiнкий жiночий голос за колонами й хутко входить Рита, багато одягнена, в модному капелюсi, з блискучими очима, рiзкими, пiднятими рухами. До Мулена, що йде за нею:

Рита. Ну, швидше! Я замерзла... Вина i всього... О, тут вже... А! I Бiлий Медвiдь  сть iз бiлою Снiжинкою? Яка поезiя! Месь  Мулен, ви не соромтесь, тут всi свої. Ми сядемо тут? Чудесно... Швидше вина. Гарсон! Вина!

Корнiй (зразу напружившись, побачивши Риту, сiда  так щоб видно було Риту. Голосно до Снiжинки). Ну, так за вiчне, Снiжинко! (П' ).

Рита. Xa-xa-xal Мулен! А ми за мент! Правда?

Мулен (розглядаючись, теж пiднято). О, чого? I ми за вiчне можемо випити! (Ввiчливо вклоня ться Снiжинцi й Корнi вi, тi недбало хитають йому головою).

Рита. Нi, хочу за мент! Тiльки за мент. Правда, Бiлий Медведю? Чи ти мене вже й не пiзна ш? Давно не бачились, може, й забув уже? Добрий вечiр! Це ж я - жiнка твоя.

Корнiй. Добрий вечiр!

Рита. Як же там тво  велике полотно?

Корнiй. Чудесно... Мо  полотно чудесно стоїть.

Рита (з натиском). Стоїть?

Корнiй. Стоїть.

Рита. Ага! А ти собi тут?

Корнiй.А я собi тут.

Рита. Xa-xa-xal Ну, значить, все в незмiнному станi... Чудесної Ми, значить, сучаснi супруги! Xa-xa-xal От це я розумiю. (Видно, тяжко питати, з зусиллям). Ну, а як вiн назива ться? Ах, Лесик, ну, так, Лесик? Як же там наш Лесик? Га? (Дуже швидко, до гарсона). А, вино... Це яке? Фi, цього не хочу, я не люблю... Не звикла... А це? Ага, це добре. Ну, Медведю, як же син наш, га?

Корнiй. Пiди подивись...

Рита. Нiколи, голубчику... Сьогоднi ще маю в "Chat noir"[22] їхати, а завтра теж цiлий день зайнятий. (До Мулена). Правда, милий? Може, ви. Снiжинко, зна те? Хоч вас i не цiкавлять такi дрiбницi, але ви тепер, мабуть, ближче стоїте до них i зна те?

Снiжинка. О, розумi ться, знаю. Я тiльки що од Лесика... Вiн себе чудово почува ... Зараз так смiялася з ним... Нiяк не хотiв пускати мене...

Рита (хрипло). Хiба?.. (Прожогом налива  шклянку вина й випива ). О, значить, усе добре... Ну, i чудесно! Xa-xa-xa! I нам чудесно. (До Мулена). Що ти, мiй старенький, так сидиш, наче в гостях? Пий! Пий же, говорю! Плачу за все!

Мулен. Рито, i тут буде те саме, що вчора?.. Ха-ха-ха!

Рита. А що вчора? А хiба вчора погано було? Ха! Я вчора одному цiкавому добродiю, такому, як, наприклад, от цей (поверта ться до Штiфа, що цiкаво пiдiйшов), пляшкою голову погладила... (До Штiфа). Може, хочете спробувати? Чудесно виходить!

Штiф. О, дякую, я не цiкавий до таких експериментiв.

Рита (до Снiжинки). Так, кажете, наша дитина... ха-ха-ха... гарно себе почува ?

Снiжинка. Пречудово! Такий веселий, свiжий, я його давно таким не знаю. Бiлий Медвiдь хоче навiть писати його й мене... Вашу фiгуру витерти й замiнити мо ю...

Рита (гостро-дико до Корнiя). Правда?!!

Корнiй. А, ма ш!.. Нi. Снiжинка жарту ...

Снiжинка. Але це чудесна iдея! Ха-ха-ха!

Рита (мовчки, тяжко дихаючи, дивиться на Снiжинку. Тихо-хрипло). Снiжинка дуже весело жарту . Але... (Круто одверта ться до Мулена). Ну що, правда, тут весело? А бач, не хотiв iти! Насилу затягла сюди... Тут так весело жартують, так затишно... Ну, чом же не п' ш? Пий!.. Фу, душно як! Треба роздягатись.

Вста , роздяга ться й вiша  пальто на колону. Пiсля того прибира тьс проти дзеркала.

Мулен (до Штiфа). Ти дума ш, я знаю... Це вино зна , де воно, що воно? Так само я знаю... Ця женщина вмi  закрутити голову... О, вона вмi ! Але все одно! Xa-xa-xal Ти диву шся? О, я сам себе не впiзнаю. Мулен здурiв, i бiльше нiчого! Пий. (П' ).

Штiф. За женщину, яка вмi  закрутити! (П' ).

Рита (пiдходячи до столу). А! Мiй старенький часу не га ! Але чому так пусто сьогоднi тут? Де ж сiм'я артистiв?

Штiф. Сiм'я артистiв, мадам, на балу "незалежних новаторiв".

Рита. А це що за категорiя? Яке новаторство ще заводять? Може, щоб мужчини родили дiтей, а женщини жили з полюбовниками?

Штiф. Xa-xa-xal О, я був би першим ворогом таких "новотворiв".

Рита. А чому тi сидять там? Сер Блек, Мiгуелес! Iдiть сюди. I ви. Кардинал. Iдiть до гурту, веселiше буде. I дам ваших кличте. Це - вашi amies? Чудесно! Тут жон нема , всi ми amies. Правда, Мулен? Ха-ха-ха! А ти боявся йти сюди, думав, що я до мужа побiжу. Ну, от мiй муж, ну i що ж? Бiжу? Га? Ха-ха-ха! Ми сучаснi супруги! Ну що ж ви. Влек, Мiгуелес? Не хочете?

Тi встають i нерiшуче переходять на цей стiл.

Рита. От i чудово. Ви ще п' те? Пийте, Мулен платить. Власне, не Мулен, а я, бо те, що вiн зараз платить, я потiм одплачу. Правда, Мулен? Скiльки я тобi вже винна? Рахунок ведеш? Ну, i веди...

Мулен. А розумi ться, веду. Всяк сво  веде! Пийте, панове! Чорна Пантера всiх нас часту . Ха-ха-ха! Штiфе, пий!

Рита (до Корнiя й Снiжинки). А ви чого ж? Не хочете? Мулен, хочу танцювати! Скажи, щоб прийшли сюди музики.

Мулен (схоплюючись в п'яному захватi). Музики? Тут?

Рита. А де ж? Я хочу танцювати танок апашiв[23]. З тобою! Хочеш?

Мулен. Розумi ться, хочу! Ха-ха-хаї Гарсон! Музикiв сюди. Хутко! Ми будемо танцювати танок апашiв з Чорною Пантерою. 0-ля! Геть столи! Панове, пересiдайте на другi столи, середина вiльна мусить бути. Штiфе, помагай!

Видко, як гарсон говорить щось хазяїну, той стиску  плечима, одповiда , i гарсон бiжить у другий кiнець кабаре. Через якийсь час веде музикiв. Публiка почина  пiдходити наперед i зазирати крiзь колони.

Рита (на Мулена). Ач як розходився! Xa-xa-xal Мiгуелес, що ви на мене так дивитесь? Га?

Мiгуелес (серйозно). Я не впiзнаю сеньйору.

Рита. Чому? Весела? О, я вмiю бути дуже веселою. Може, хочете зо мною танок апашiв станцювати?

Мiгуелес. Дякую, я не вмiю.

Рита. Шкода. У вас постать дуже хороша для цього танку. Ви його не вмi те? А я вмiю. О, чудовий танок! О, i музики вже йдуть. Мулен, на середину.

Корнiй (весь час п'  i ста  хмурнiшим i хмурнiшим. Раптом не видержу  й голосно говорить). Запнiть завiсу.

Рита (хутко в його бiк). Що? А ви хто такий? Яке вам дiло? Не подоба ться, можете забиратись. Не смiть запинати! Я хочу танцювати! Прошу всiх, все кафе, весь Париж! Чорна Пантера, коханка Мулена, буде танцювати танок... (До Мулена). Xa-xa-xal А месь  Мулен уже й просiяв? О, нi, я ще не коханка i не ашiе месь  Мулена! Я - жона артиста Корнiя Евневича. Voilal Ось - мiй муж. А я жона його, буду зараз танцювати танок апашiв. Ну? Музики готовi?

Голос од музикiв:

- Готовi!

Публiка товпиться крiзь колони. Снiжинка щось говорить Корнi вi, але той понуро дивиться на Риту..

Рита. Ну, Мулен, почина мо?

Мулен. Я весь тут.

Рита (плеска  в долонi музикам). Алло!

Музики грають. Рита й Мулен танцюють. Дедалi то з бiльшим запалом, якоюсь дикою, п'яною жагою i майстерством.

Снiжинка (захоплено вста  й жадно слiдку . До Корнiя). Вона гарна. Медведю! Вона страшно гарна! Рита. Швидше, музики!

Корнiй п' , але не зводить очей з Рити. Кулаки його машинально стискуються. Вiн то схопиться, то знов сяде. I знов п'  чарку за чаркою.

Рита. Фу, годi!.. (Важко дихаючи, пiдбiга  до Корнiя). Ну що? Гарно танцювала? Га?

Снiжинка. Чудово, Рито!!!

Рита (не звертаючи на неї уваги). Ну? Не думав, що я можу, га? Xa-xa-xa! Думав, тiльки пелюшки мити можу? Що ж ти мовчиш? Подоба ться, кажи?

Корнiй сильно ставить чарку на стiл, не одповiда .

Рита. Ха-ха-ха! Обережно, чарку розiб' ш, двадцять сантимiв кошту , не хватить заплатити. Ха-ха-ха! (Обходить). Мулене, дякую! О, дякую.. Ну що, Мiгуелес, може, ви зо мною хочете? Ах, ви не вмi те! Ну, не треба... А публiки скiльки. (До неї). Цiкаво, правда? Ха-ха-ха! (Публiка розходиться, балакаючи).

Штiф. Ви чудово танцювали, це щось надзвичайне. У вас така пластика...

Рита. Невже? Пластика? О, у мене пластика, ха-ха-ха!.. А ви не п' те? Панове, мусите всi пити, бо буду сердита. Блек, пийте, я не хочу, щоб коло мене були тверезi очi! Мусите всi п'янi бути.

Блек. У п'яного, мадам, очi бiльш тверезi, нiж у тверезого.

Рита. Все одно! Мулен... О, мiй Мулен... якi в тебе зараз чудовi очi. Бiлий Медведю! Подивись, якi очi у месь  Мулена. Подивись. Мулен, покажи мо му мужу, якi в тебе очi зараз... Маслянi, жаднi, ха-ха-ха! Такi i в мого мужа були колись... Що ви, панове, шепочетесь? Не вiрите? Спитайте у мого мужа. А Мулен все так же дивиться... Одурiв, правда? Але чекай, ти ще рано дивишся... так. А це забув... (Вийма  з-за корсажа карти). Хочеш грати?..

Мулен (з викликом). Хочу!

Рита. А? Не боїшся вже?

Мулен. Все одно. Чим швидше, тим краще! Давай!

Рита. О? А я не хочу... Панове, хто хоче з нами в карти грати? У нас гарна гра. Ми гра мо з Муленом на поцiлунки. Кожний поцiлунок мiй кошту  сто франкiв або одна нiч любовi.. Але я на поцiлунки тiльки з моїм Муленом граю. Вже програла йому п'ять поцiлункiв, ще п'ять i... i... я твоя? Правда? Amie, га? Ха-ха-ха! Чу ш, Бiлий Медведю? Хочеш грати з нами?.. Але, бiдний, чим же ти гратимеш? Хiба полотном? Ха-ха! Ну, Мулен! Граймо! Панове, хто хоче? Мiгуелес? Блек? Кардинал?